Александр Рыхлицкий

 
Рыхлицкий Александр Иванович
Украина, Кировоград
E-Mail
Вконтакте ВКонтакте

Молодь у політиці Основним показником рівня політичної культури є рівеньучасті в політиці. Молодь вважається динамічною та прогресивною категорієюнаселення. В Україні – це особи віком від 14 до35 років, тобто приблизно третина населення. Сьогодні з тих чи інших причин угромадсько-політичному житті бере активну участь лише 5% молоді, яку умовно можнаподілити на кілька категорій за рівнем зайнятості політикою. До першої належатьпредставники молодіжних громадських організацій, що так чи інакше торкаютьсяполітичного життя. До другої категорії можна віднести ту частину молоді, що задіяна в політиці лише на час виборів і за рахунок участі в політичному житті прагне покращити своє матеріальне становище, працюючи агітаторами. Як окрему категорію потрібно розглядати ту частину молоді, що безпосередньо займаєтьсяполітикою за покликанням чи професією, таким чином самостверджуючись і лобіюючи власні інтереси. Це громадсько-політичні лідери, депутати та працівникиапаратів політичних партій. Варто розглянути й самі тенденції, що корегують склад вище зазначених категоріймолоді, зайнятої в громадсько-політичному житті. Високий рівень абсентеїзму (ухилення від участі у виборах) серед молоді спричинив не сприйняття політичними силами цієївікової категорії населення як власного електорату (сукупність громадян, яким надано право брати участь у виборах певного органу, політичноїпартії чи конкретної особи). Тому політичні гравці не поспішають виділятикошти на розвиток так званих «молодіжок», розраховуючи на ефективність демагогії та маніпулювання інтересами старших категорій населення. Фінансово-економічнакриза і стихійне безробіття спричинили підвищення конкуренції на«передвиборчому ринку праці». Таким чином молодих агітаторів часто витісняють їхколеги старшого віку. А політичні лідери все частіше згадують про соціальніпроблеми, які оточують сучасну молодь лише перед виборами чи як привідкритикувати державу за бездіяльність в галузі молодіжної політики. Унаслідок відсутності можливості самореалізації в політиці значно зменшується такатегорія молоді, що свідомо займається політикою. Це об’єктивно призводить дозникнення молодіжних громадських об’єднань і загального занепаду молодіжного руху. Молодіжні ініціативи або не знаходять підтримки, або направляються за вектором забарвлення тієї чи іншої політичної сили. Таким чином,практично відсутня реальна можливість молоді впливати на політику призводить доще більшої апатії та не сприйняття політичної дійсності. Але все ще залишаєтьсянезначний прошарок активної молоді, яка ще не втратила віру у можливістьсамотужки вирішувати власне майбутнє. Саме така ініціативна і талановита молодьмає сьогодні йти у політику, формувати реальне громадянське суспільство ірозбудовувати нашу державу. Олександр Рихлицький